ВОРІЖЕ́НЬКИ, рідко ВОРОЖЕНЬКИ, ів, мн., нар.-поет. Вороги. Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (Українські народні ліричні пісні, 1958, 173); Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Тарас Шевченко, I, 1951, 31); Лукія.. заспівала на весь голос: «..Брешіть, брешіть, воріженьки, — я вас не боюся!» (Олесь Донченко, III, 1956, 100).
ВОРІЖЕНЬКИ
Тлумачення слова