ВОЛИ́НКА, и, жін. Народний духовий музичний інструмент, що складається з міха і вставлених у нього двох-трьох трубок; коза. Один з них грає на волинці, грає зосереджено, з великим почуттям (Мистецтво, 1, 1959, 44); Волинки грати почали (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 27).
ВОЛИНКА
Тлумачення слова