ВОДИ́ЦЯ, і, жін. Пестл. до вода 1. Людська крівця — не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1284); Подивилась у водицю На личко своє (Леся Українка, I, 1951, 324); Що ж мені діяти, серце моє, Кінь його в мене водиці не п’є (Андрій Малишко, I, 1956, 130).
ВОДИЦЯ
Тлумачення слова