ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, чол. Зменш. до внук. Знакомого [знайомого] він пана внучок (Іван Котляревський, II, 1952, 194); — Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 212).
ВНУЧОК
Тлумачення слова
ВНУ́ЧОК (ОНУ́ЧОК, рідко УНУ́ЧОК), чка, чол. Зменш. до внук. Знакомого [знайомого] він пана внучок (Іван Котляревський, II, 1952, 194); — Онучок у мене є. Втішне таке, сибірне хлоп’я (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 212).