ВМИТЬ (УМИТЬ), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискочуть на дорогу Та нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 361); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (Андрій Головко, II, 1957, 305).
ВМИТЬ
Тлумачення слова