ВМУРО́ВАНИЙ (УМУРО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вмурувати. В городі Козлові стояла темниця кам’яная, Сім сажень в землю вмурованая (Українські народні думи.., 1955, 53); * У порівняннях. Дарка стояла, як вмурована (Леся Українка, III, 1952, 176); Ноги Гордія були ніби вмуровані і від землі не відривалися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 235).
ВМУРОВАНИЙ
Тлумачення слова