ВКИДА́ТИСЯ (УКИДА́ТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВКИ́НУТИСЯ (УКИ́НУТИСЯ), нуся, нешся, док., рідко.
1. Кидатися в середину чого-небудь. Вона кидається бігти, і біжить-біжить до Дніпра і в жаху вкидається у Дніпро (Марко Вовчок, I, 1955, 326);
// З’являтися, поширюватися. — А городи і садки в нас не йдуть: солонець. Де вкинеться, там уже що не роби — нічого не вдієш (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 113).
2. у що, перен., рідко. Переживати певний стан. — Голубчику Опанасе! — провадила майорша ласкавим голосом своїм, — не вкидайся так тяжко в своє горе (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 334).