ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ) і ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую, вкуєш, док., перех.
1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь;
// Закувати (в кайдани). * Образно. Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя [тебе] хоче в пута вкути! (Іван Франко, X, 1954, 17).
2. тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати. * Образно. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 250).