ВКОРІНЮВАТИ (УКОРІНЮВАТИ), юю, юєш і ВКОРІНЯТИ (УКОРІНЯТИ), яю, яєш, недок., ВКОРЕНИТИ (УКОРЕНИТИ), ню, ни́ш, док., перех.
1. Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини).
2. перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. Ми будемо працювати, щоб вкоренити в свідомість, у звичку, в повсякденний побут мас правило: «всі за одного і один за всіх».. (Ленін, 31, 1951, 99);
// Зміцнювати, посилювати. Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (Іван Франко, IV, 1950, 134).