ВКОЧУВАТИСЯ 1 (УКОЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКОТИТИСЯ (УКОТИТИСЯ), вкочуся, вкотишся, док.
1. Котячись, проникати в середину, у межі чого-небудь. Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотився (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 27).
2. Те саме, що в’їжджати 1; заїжджати. Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 224); З стриманою поважністю, плавко, наче і не торкаючись шинами землі, в алею вкотилося кілька машин (Натан Рибак, Час, 1960, 9); * Образно. То не сонце зійшло, а до покою Зефірина вкотилося широке, чисто виголене і розрадуване лице пана маршалка (Іван Франко, II, 1950, 380).
ВКОЧУВАТИСЯ 2 див. укочуватися 1.