ВІР’Я

ВІР’Я́, рідко ВОР’Я́, я, сер.

1. збірн. Жердини для огорожі.

2. Огорожа з жердин. Вона одразу почула, що якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір’я (Нечуй-Левицький, III, 1956, 333); Через вор’я перелізти (Словник Грінченка).