ВІЙСЬКО

ВІ́ЙСЬКО, а, сер. Збройні сили держави; армія. У нього вотчина аж біля Прилуків укупі з братом, .. брат господарює, а він служить у війську (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 328); Тоді він [Т. Шевченко] одвідав і Київ, і Кирилівку, і Хортицю, де колись була Січ славного війська запорізького (Панас Мирний, V, 1955, 312);
//  Частина збройних сил; озброєний загін. Іде військо, іде й друге, А за третім стиха — Не дивися, безталанна — Везуть тобі лихо (Тарас Шевченко, II, 1953, 43); Попереду всього війська Три старшини виступали (Леся Українка, I, 1951, 375); Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська (Максим Рильський, Сад.., 1955, 20); Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 95).