ВІДШМАГАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Вибити різками, батогом, канчуком і т. ін.; висікти. — Я не подивлюсь тобі в зуби: серед улиці здеру з тебе спідницю ще й нагайкою одшмагаю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 45); [Кривоніс:] Несіть киї, я відшмагаю його сам (Олександр Корнійчук, I, 1955, 213).
2. перен., розм. Пройти пішки певну відстань. Він одшмагав пішака весь шлях від Петербурга до Петергофа (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 69).