ВІДРАХОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97); М’яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. «За мною, товариші!..» (Василь Еллан, II, 1958, 22);
// Ритмічними ударами вказувати час. І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Юрій Яновський, I, 1958, 135).
2. Затримувати, не віддавати частини якої-небудь суми.