ВІДПИНАТИ, аю, аєш, недок., ВІДІП’ЯТИ і ВІДП’ЯСТИ, діпну, діпнеш; мин. ч. відіп’яв, п’яла, ло; наказ. сп. відіпни; ВІДІПНУТИ, діпну, діпнеш; мин. ч. відіпнув, нула, ло; док.
1. Те саме, що відстібати. — Е, се, певно, запинка надавила мені груди, — подумав собі Андрій, відіп’яв запинку і знов положився на ліжко (Іван Франко, I, 1955, 298).
2. Відв’язувати прив’язане. Ішов циган через село та й побачив коня, прив’язаного до плоту. Зараз його за поводи, відпинає та й хоче сідати (Україна сміється, I, 1960, 271); Робітники відп’яли коні і лишили машину.. на луці (Іван Франко, II, 1950, 379).