ВІДПУ́СТКА, и, жін. Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку і т. ін. Виїду до Криворівні і пробуду там до кінця своєї відпустки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 360); Якось я приїхав додому у відпустку (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 31).
Іти (піти) у відпустку — брати таке звільнення. [Геннадій]: Ну, так коли ж ви.. у відпустку підете? (Захар Мороз, П’єси, 1959, 259).
ВІДПУСТКА
Тлумачення слова