ВІДПОВІДА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін.
1. Покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. — Кидаю Настусю на твій догляд та на твою відповідальність, — сказала дядина Ніна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); Всяку полеміку прошу направляти на мене, бо приймаю цілком на себе відповідальність за думки (Леся Українка, V, 1956, 186); Відтоді як Ляля, почавши активно діяти, відчула себе справжньою підпільницею, з суворими обов’язками і відповідальністю перед іншими, з того моменту жити їй стало легше (Олесь Гончар, IV, 1960, 70). Притягати (притягнути, покликати) до відповідальності кого — вважаючи когось винним, вимагати звіту за його вчинки (перед судом, органами влади і т. ін.). Винуватців недоброякісного ремонту притягали до відповідальності, штрафували (Олесь Донченко, I, 1956, 378).
2. Серйозність, важливість справи, моменту тощо. Акакію Церетелі подобається в українських трупах серйозна добросовісність, почуття відповідальності, працьовитість і дисципліна, внутрішня згуртованість, ансамблева злагоджена гра (Збірник про Кропивницького, 1955, 218); Кінь обережно ступав дорогою, наставляючи вперед вуха, він почував відповідальність поїздки (Юрій Яновський, I, 1954, 288).