ВІДНО́ГА, и, жін.
1. Відгалуження гори. Дорога веде вже через останні відноги гір (Іван Франко, V, 1951, 7); Між лісистими відногами далеких Карпатських гір вигинається та мерехтить свіжа й прозора ріка (Юрій Яновський, IV, 1959, 67).
2. розм. Відгалуження стовбура дерева, дороги, ріки тощо. Дуб був високий, а на дубі три одноги були (Словник Грінченка); Сіра дорога проходила повз дерево і ділилася на три відноги (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 135).