ВІДЛУНЮВАТИ, ює, недок., ВІДЛУНИТИ, ить, док. перех. і неперех. Відбивати звуки, віддавати луною. Всі кричать «ура», і старий яр довго відлунює молоді голоси (Юрій Яновський, II, 1954, 209); Щось відгукнулося в лісі: «Аго-о-ов!» Може це відлунює його власний голос? (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 102); Відлунив панцир, відлунили металеві розтвори брами.. Бризантна куля, пущена майже впритул, довбанула залізо (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 721).
ВІДЛУНЮВАТИ
Тлумачення слова