ВІДКИДАТИ

  1. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
  2. В
  3. ВІ
  4. ВІДКИДАТИ
Тлумачення слова

ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Відкинути за кілька разів. Відкидати сніг.

2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця (Номис, 1864, № 14087); Пішов [Осел] собі на широку поляну.. і насеред луки кинувся на землю, ноги геть відкидав (Іван Франко, IV, 1950, 52); Лежить козак на снігу, голову й руки одкидав (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 55).

ВІДКИДА́ТИ, аю, аєш, недок., ВІДКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь. Голоси все ближче. Вже чутно, як гейкають люди, як одкидають землю позад себе копита (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Я синій сніг од хати відкидав (Павло Тичина, II, 1957, 145); Катря стояла, дивилася.. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Мар’ян, стомившись, відкинув мотику вбік (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 222);
//  Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. [Микита:] Я питаю тебе: де я був? Де я був? (Знов ухопив його за груди). [Семен:] Та відчепись ти від мене! (Відкиди його) (Марко Кропивницький, I, 1958, 100); Ярема простяг свою руку і, мов опуку [м’яч], одкинув Христю набік (Григорій Епік, Тв., 1958, 293).

2. Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що-небудь, прикріплене з того або іншого боку. Фросина Данилівна мчить в коридор, відкидає засув, повертає ключ, і тягне двері до себе (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 136); Коли Роман увійшов до хати, господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої скрині (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 124); Відкинути борт автомашини;
//  розм. Різко відчиняти. Одкинула двері, держить на стежі (Марко Вовчок, VI, 1956, 265);
//  Різким рухом відхиляти в сторону вільний кінець, край чого-небудь (фіранки, ковдри тощо). Він.. підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку і бачить досвітню засніжену землю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 13); Вона зітхнула і одкинула полу (Панас Мирний, III, 1954, 46);
//  Приймати, відгортати волосся з обличчя, чуб із чола і т. ін. Раз у раз вона шляхетно, зручно одкидала русяві волосинки, що грайливо спадали їй на скроню (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 34); Сотник відкинув свою чуприну назад і замислився (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 70);
//  Різким рухом відводити назад, убік руку, ногу, голову; закидати. Професорові зовсім погано. Він відкидає голову на спинку фотеля (Олесь Донченко, II, 1956, 76); Вона перегнулась, одкинувши руки, щоб дати мені ранішній поцілунок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 359).
Відкинути ноги, зневажл. — умерти; здохнути (про тварин). Ори [Пархоме] і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани Лупи — та все одкинеш ноги! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 83).

3. перен., рідко. Відстороняти, відчужувати кого-небудь від когось; відштовхувати. Коли й мати його [сина] не благословить і відкине від себе,.. вона його не покине (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 458); Ця проста й несподівана смерть [Фатьми] одкинула їх од Алі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401).

4. перен. Рішуче відхиляти щось, не визнавати чогось, відмовлятися від чого-небудь (теорії і т. ін.). Соломія.. з обуренням відкидала ті обвинувачення, розповідала всю свою історію, благала, мало не плакала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 381); Радіщев відкидає релігійно-ідеалістичне пояснення світу (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 17); Доводиться відкинути, як нібито невід’ємну рису фольклору, і його анонімність (Максим Рильський, III, 1956, 153);
//  Відхиляти чиюсь кандидатуру, не приймати, не рекомендувати когось. Рекомендувати [Преображенського] ніхто не зважився й не міг, а Саід особливо й не наполягав. Та відкидати важко — інженери були потрібні не одиницями (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 50); Таня просто не уявляла, як він житиме, коли його одкинуть при відборі в райкомі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 30);
//  Не брати до уваги; нехтувати. Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (Василь Еллан, II, 1958, 83); Оля відкидала всі поголоски (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 80).

5. Атакуючи або контратакуючи вороже військо, примушувати його відходити, відступати. Штиками [багнетами] відкинули німця за річку!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 76);
//  Уражаючи, повертати назад. Кулеметний вогонь з одинадцятого дзота знову й знову відкидав її [піхоту] назад (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 384).

6. перен. Перемагати, долати почуття, сон тощо. Радісно своїх бачити! — заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися… (Панас Мирний, III, 1954, 266); Відкидаючи сон, я виходжу назустріч вітрам, щоб назавжди у серце узяти робочу хвилину (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 10); Одкиньте страх і не робійте [бійтеся], Прийшлось сказать Енею: пас (Іван Котляревський, I, 1952, 219); А той спокійно позира: .. Мовляв, забудь, відкинь свій гнів і поступись одразу (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 71).

7. Перекладати в що-небудь для стікання рідини. Промиті гриби варять до готовності, відкидають на сито,.. а відвар проціджують (Українські страви, 1957, 96).

8. розм. Відчисляти, зменшувати на певну кількість. Коли відкинути ті роки, в які мені не доводилося доторкатися до писання, то вийде.. менше [ніж 25] (Панас Мирний, V, 1955, 386); Так. я виїжджаю звідси.., перший тиждень буду в Берні, другий тиждень в Цюріху (відкинувши по 12 годин дороги туди і звідти) (Леся Українка, V, 1956, 410); Отакої! Добра мені арифметика… Як од дванадцяти верстов одкинути п’ять, то виходить п’ятнадцять! (Остап Вишня, I, 1956, 179).

9. перен. Відбивати щось (тінь і т. ін.) від чого-небудь. Високі білі стіни, наче сніг, виблимували від сонячного проміння, відкидали його геть від себе через широкі улиці на гонкі тополі (Панас Мирний, III, 1954, 257); Дуби раптом відкидають од себе на галявину, на берег і на річку довгі, примарні і ще розпливчасті тіні (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 89).