ВІДХОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИТИ, оджу, одиш, док.
1. перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 115); Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря (Панас Мирний, II, 1954, 61); Хтось з учнів приніс чубатого селезня, якого ледве одходили (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
2. тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час. Я вже відходив своє (Словник Грінченка); — Либонь ноги вже не танцюристі? Сто год [років] одходили на цім світі? (Юрій Яновський, I, 1958, 582).
Відходити ноги — ходінням утомити, пошкодити ноги. От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оцей низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже І ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок, VI, 1956, 219).