ВІДДЗЕРКАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗЕРКАЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Давати зображення предмета на гладкій поверхні чого-небудь. Блискуча, навоскована підлога віддзеркалювала його нечищені похідні чоботи (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 10); Коли затихне вітер у деревах І води віддзеркалять рідний дім,.. Згадай про них, товаришів незмінних, — Степовиків, поморів, шахтарів (Максим Рильський, I, 1956, 283); Віконце оддзеркалювало їхні обличчя і далеке небо з синюватими хмаринками (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 273).
2. перен. Виявляти, виражати внутрішні якості, властивості. Чи її обличчя віддзеркалювало мажорний настрій батька, чи опромінювалось своїм, внутрішнім почуттям, але вираз щастя відверто світився на ньому (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 130); Дружба українського і російського народів віддзеркалює в собі дружбу двох великих культур (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 19);
// Відображати що-небудь у літературі, мистецтві тощо. Назовемо тут ім’я Шопена, що з такою зворушливістю й глибиною, з такою грацією і вогнем віддзеркалив музикальну душу своєї вітчизни (Максим Рильський, III, 1956, 294).