ВІД’ЇДАТИ, аю, аєш, недок., ВІД’ЇСТИ, їм, їси, док.
1. перех. Відгризати, з’їдати частину чого-небудь. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від’їв ніжки та й плаче (Номис, 1864, № 4692).
2. тільки док., перех. і неперех., розм. Закінчити їсти; наїстися. — То беріть та їжте! — Я воює, каже, своє од’їв (Словник Грінченка).
3. перех. і неперех., рідко. З’їдати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було їсти з певних причин; наїдатися досхочу. Їж, від’їдай за снідання, бо тобі поснідати не довелось (Словник Грінченка); Тут одпили, а там од’їли (Номис, 1864, № 8325).