ВГИНАТИ 1 (УГИНАТИ), аю, аєш, недок., ВГНУТИ (УГНУТИ) і ВВІГНУТИ (УВІГНУТИ), ну, неш, док., перех. Прогинати всередину, робити заглиблення в чомусь. — Та й поступав [ведмідь] до гаю, вгинаючи землю під ступою… (Марко Вовчок, I, 1955, 384); Ти чуєш — до бою вступають гармати, І гавбиці люто вгинають мости (Леонід Первомайський, I, 1958, 158); Довілля страв немов аж угинало дубові дошки на столах (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 317); Червоні торочки шовкової хустки полягли на кришталеву воду і, легесенькі, навіть не ввігнули води під собою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 154);
// тільки док. Нагнувши, втягнути в плечі (голову). Хлопчик.. угнув голову в плечі — і з розгону — головою Марка в живіт (Степан Васильченко, II, 1959, 126).
ВГИНАТИ 2 див. угинати 1.