ВГАНЯТИ 1 (УГАНЯТИ), яю, яєш і рідко ВГОНИТИ (УГОНИТИ), ню, ниш, недок., ВВІГНАТИ (УВІГНАТИ) і рідше ВГНАТИ (УГНАТИ), вжену, вженеш, док., перех.
1. Примушувати зайти, вбігти, потрапити в що-небудь; заганяти. Штуркає Данило Млака, Щоби рака вгнать до сака — Е, та де там, все пусте! (Іван Франко, XIII, 1954, 250); На перших же хвилинах ми увігнали [в сітку] противнику другий м’яч і далі продовжували гру під безперервні овації глядачів (Юрій Яновський, II, 1954, 26).
♦ Ввігнати в гріб (гроб) кого — призвести до смерті. Невже вона..? Та, якої нагле і загадкове щезнення ввігнало в гріб її батька..? (Іван Франко, IV, 1950, 350).
2. З силою всаджувати, встромляти щось куди-небудь. Макаренко знову зайняв своє місце на узліссі, вганяючи в гніздо кулемета нову касету (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 866); Котигорошко, як махнув булавою, як ударив змія, — ввігнав його в залізний тік по коліна (Українські народні казки, 1951, 96); Тоська вийняв фінку з білою кістяною ручкою і спритним рухом угнав її гострим лезом у стіл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 362); — Стоїть польська охорона на кордоні, не пустить. А пробиватимешся — кулю в тебе вженуть (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 44).
3. Доводити кого-небудь до якогось стану (звичайно неприємного). Наївне запитання це знову вганяє Володьку в пароксизм люті (Юрій Яновський, IV, 1959, 80); Коли повертала [Олена] назад, мрячив дощ, над чорними полями низько кружляло гайвороння і своїм криком вганяло в сум (Петро Панч, II, 1956, 496).
♦ Вганяти (ввігнати) в піт: а) примушувати багато і напружено працювати. Це була, здебільшого, сірома, що утікала від шляхти, а то й від заможних козаків, які ще гірше за панів вганяли в піт своїх наймитів (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 223); Полковник встиг добре ввігнати в піт і Полупенка, й Карпа (Юрій Яновський, Мир, 1956, 123); б) розхвилювавши кого-небудь чимсь, викликати у нього спітніння. Я тільки здогадалась по руках, що вона [мама] зачасто підносить до обличчя хустину. Напевно, моя поведінка увігнала її у піт (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 543).
4. розм. Витрачати на щось певну суму грошей. — Це хтось двигонув собі [хату], так двигонув! Це, брат, не одну тисячу вгнав (Андрій Головко, II, 1957, 19).
ВГАНЯТИ 2 див. уганяти 2.
ВГАНЯТИ 3 див. уганяти 3.