ВЕСЕЛКА

ВЕСЕ́ЛКА, и, жін. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ перестав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); Гарна, розцвітлена пишно веселка півнеба підперла, В воду прозорую річки спустивши кінці кольористі (Володимир Самійленко, I, 1958, 92); Веселка в фонтанах біля входу до Пролетарського саду викликала в них щире і голосне захоплення (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 23);  * У порівняннях. Веселкою моя надія грала (Леся Українка, I, 1951, 33).
♦ Грати всіма барвами веселки — переливатися багатьма різними кольорами. На столах грав усіма барвами веселки кришталь (Петро Панч, В дорозі, 1959, 150).