ВЕРСТА́, и, жін. (мн. версти, верст). Те саме, що верства 1. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Панас Мирний, I, 1949, 328); Верст за дві далі — червоніють кущі шелюгів (Андрій Головко, II, 1957, 172); Зупиняється загін.. Двісті верст вночі засніжено, не малий-таки прогін (Андрій Малишко, I, 1956, 262); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 379).
ВЕРСТА
Тлумачення слова