ВЕРХОВОД 1, а, чол. Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін. — Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, — сміялись люди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 79); Зінько з О верком — найзапекліші витівники, верховоди в хлоп’ячому гурті (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 16); Успіхи Радянського Союзу та інших соціалістичних держав явно виводять з рівноваги верховодів капіталістичного світу (Радянська Україна, 23.II 1957, 1).
ВЕРХОВОД 2, а, чол. Те саме, що верховодка 1. На запущену принадку Накидаються лини, Швидкохвості верховоди, Зачаровані плітки (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 12).