ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), аю, аєш, док., перех.
1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось,
2. перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам’ятати. — Та скільки ж я тобі, ідіоту, вдовбуватиму.., що ти талановитий, що ти не рівня всім отим котолупам (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 99); Бастерт вдовбав в голову всім на заводі, ніби він і справді цілком незамінна людина (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 114).
3. тільки док. Довбаючи якимсь знаряддям, відламати, відірвати частину від чого-небудь.