ВДАВЛЕНИЙ 1 (УДАВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вдавити 1. На стерні шукав [Смолярчук] очима колії: куди саме, до якого села повезли його просо? Довго додивлявся до ступи людської, бачив удавлену землю п’ятами (Григорій Косинка, Новели, 1962, 183);
// у знач. прикм. Який має заглибину. Як змінився Марко за ці роки!.. Губи зійшлись у болісній складці, вдавлене підборіддя ще більш підкреслювало його худорлявість (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 379).
ВДАВЛЕНИЙ 2 див. удавлений 1.