ВЦІ́ЛЕНИЙ (УЦІ́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вцілити. Вистріл.. був уцілений цілком зблизька (Ольга Кобилянська, II, 1956, 203);
// у знач. прикм. Хоч тут і там чувся оклик болю вціленого лицаря або іржання коня, та лава посувалася далі (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 462).
ВЦІЛЕНИЙ
Тлумачення слова