ВБІК (УБІК), присл. У сторону від кого-, чого-небудь. Зирк! а віз його далеченько — воли звернули вбік і пасуться (Марко Вовчок, I, 1955, 351); Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122); Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (Олесь Донченко, V, 1957, 12).
ВБІК
Тлумачення слова