ВБІГАТИ (УБІГАТИ), аю, аєш, недок., ВБІГТИ (УБІГТИ), вбіжу, вбіжиш, док.
1. Біжучи, проникати в межі чого-небудь. Вбігає мій Василько задиханий, блідий, і за ним два чоловіки в хату (Марко Вовчок, I, 1955, 276); Бжозовський вбіг у молодий бур’ян і приліг у йому на саму землю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); В двір вбігла собака (Юрій Яновський, I, 1958, 62).
2. розм. Заходити на короткий час. Почали до нас убігать дівчата, то одна, то друга — за те весілля гомоніти (Марко Вовчок, I, 1955, 188).