ВБАЧАТИСЯ (УБАЧАТИСЯ), ається, недок., ВБАЧИТИСЯ (УБАЧИТИСЯ), иться, док.
1. розм. Бути приступним зору, бути видним. У його за плечима вбачалася маленька торбочка з сухарцями (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Тут [серед натовпу] вбачалася й руда та порвана свитка, й білий, виложений шнуром кобеняк, і кармазиновий запорізький жупан (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 5).
2. Здаватися, сприйматися якимсь. [Катря:] Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 23).
3. Привиджуватися, поставати в уяві, у сні. Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Брати вбачилися [Галі] з якимись сяющими обличчями (Марко Вовчок, I, 1955, 314).
4. діал. Мати побачення; бачитися. Ми крадькома вбачалися (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 82).