ВАМПІ́Р, а, чол.
1. За народним повір’ям — перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей; упир. Поблідла давня казка про вампіра Перед ділами хижого банкіра (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 50); * У порівняннях. Ти хочеш виссати мене, всю мою кров, як той вампір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223).
2. перен. Про людину, яка мучить або нещадно експлуатує залежних від неї людей; кровопивця. [Любов:] Я не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Леся Українка, II, 1951, 44); Од наших рук вампір загине, — і зроблять це, на всі віки, орли червоні України, її сини, більшовики! (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 284).
3. Рід великих кажанів, що живуть у тропічних лісах.