ВАКХА́НКА, и, жін.
1. В античному світі — жриця бога Вакха, учасниця вакханалій (у 1 знач.). Під фрескою мозаїка, що зображає.. воскресіння [Адоніса] в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Леся Українка, II, 1951, 385).
2. перен. Жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті. Очі закохані, веселі: в їх запалився вогонь вакханки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313); Не ясноокий образ Беатріче І не вакханки темний, п’яний зір. Мене тривожить і невпинно кличе В незнану даль, у золотий простір (Максим Рильський, I, 1956, 39).