ВАБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. вабляться; недок.
1. на кого — що. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь. Вона таки й справді і слухняна, й почтива, і на шори та вбори та на паничів не вабиться, а роботи своєї пильнує (Степан Васильченко, I, 1959, 220).
2. Пас. до вабити.