В’ЇЗД (УЇ́ЗД), у, чол.
1. тільки одн. Дія за значенням в’їжджати, в’їздити. Дарка спала й не бачила того в’їзду (Леся Українка, III, 1952, 647).
2. Місце, через яке в’їжджають куди-небудь. В’їзд був відкритий: на майдані виднівся ліхтар (Олекса Десняк, II, 1955, 260).