УТРАМБОВАНИЙ

УТРАМБО́ВАНИЙ (ВТРАМБО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утрамбувати. Впіймали крота і пустили його в довгий дерев’яний ящик, повний міцно утрамбованої землі (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 12); Вона розв’язала снопи.., допомогла перекинути їх на туго втрамбовану землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 139); Біля міських воріт була утрамбована вапняковою кришкою площа (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 210); Над Сяном висів новий дерев’яний міст на дебелих биках, а до нього по високій земляній дамбі котився гладенький, утрамбований дрібним камінням шлях з білими стовпцями кілометрів (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 29); Звідси видно далеко: тік утрамбований на узвишші. Куди не глянеш — безкінечні степові гони, скирти, квадрати чорного пару (Літературна Україна, 14.IX 1965, 1); Поки колісниці [княгині Ольги] котилися утрамбованими шляхами Фракії й Македонії, все йшло добре (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 213).