УМОВЛЯ́ННЯ (ВМОВЛЯ́ННЯ), я, сер. Дія за значенням умовляти. [Принцеса:] Але ж тут, пожалься, боже, знову жде тюрма! [Лицар:] Умовляння не поможе, — вороття нема (Леся Українка, II, 1951, 205); Ніякі вмовляння на нього не впливали: своїх намірів він ніколи не міняв (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 12); На умовляння Наді лягти і заспокоїтись вона [Клава] гарячково відповідала: — Ні, ні, Надійко (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 54).
УМОВЛЯННЯ
Тлумачення слова