ТИХЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до тихий. Од заходу потягло тихесеньким, свіжішим вітрецем (Нечуй-Левицький, I, 1956, 457); Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас… (Леся Українка, I, 1951, 49); Морозець легенький, Тихесенький сніг (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 37).
ТИХЕСЕНЬКИЙ
Тлумачення слова