ЦИТАДЕ́ЛЬ, і, жін.
1. Споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони. Всередині південно-східної ділянки стін [Херсонеса], перетвореної в цитадель римського гарнізону, будується казарма (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 308); Оборонні стіни, башти, церкви і відкриті розкопками окремі будинки дають повне уявлення про місто, порт і цитадель Сугдеї (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 595); Каффа поділялася на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 188);
// Фортеця взагалі. Є на Буковині Хотинська фортеця, змурована в XIII сторіччі. Славнозвісна цитадель упродовж віків витримала не одну облогу (Радянська Україна, 3.I 1971, 4); Будинок, густо оточений деревами, стояв осторонь і своїм високим шпилем та баштами нагадував середньовічну цитадель (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 27);
// заст. Фортечна споруда, використана як в’язниця. — Аж ось попався я в неволю. Мучили.. в цитаделі цілих два роки і засудили на десять літ каторги (Іван Франко, I, 1955, 328); — Я ще не знав докладно змісту книги, але знав, що написано її в казематі царської цитаделі великим в’язнем Чернишевським (Петро Колесник, Терен.., 1959, 225).
2. перен. Головний опорний пункт (центр) будь-якої організації (політичної, ідеологічної і т. ін.); твердиня. Відтоді, як В. І. Ленін заклав у місті над Невою надійні основи майбутньої пролетарської Комуністичної партії, воно стало цитаделлю революції (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 39); Щепкінські традиції жили і множились у Московському Малому театрі — цій цитаделі російського сценічного реалізму (Минуле українського театру3 1953, 28).