ЦИРУ́ЛИК, а, чол., заст., діал. Цирульник. — А Мафтей ваш? — Він… коли казав, що мусить ще в село піти, прийде пізніше. Може, до цирулика пішов голитися (Ольга Кобилянська, III, 1956, 537); — Кажу, що покликано мене до війська. — То обстричи [обстригти]? — здогадався цирулик. — А що ж? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Цирулик почав розглядати рани і, запевно, мусив признати в душі, що перев’язка зовсім не була така лиха, як думав зразу (Іван Франко, VIII, 1952, 347).
ЦИРУЛИК
Тлумачення слова