ЦЕРКОВ

ЦЕРКОВ, кви, жін., заст. Церква. — За покуту, — каже [піп грішникові], — принесеш мені на церков гарнець раків та й два дні підеш на толоку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 40); — От чорти! — Кричить отаман. Опинились; Аж церков бачать. Дяк співа, Попи з кадилами з кропилом; Громада — ніби нежива, Анітелень… (Тарас Шевченко, I, 1963, 103); [Савка:] Ти, Василино, завтра не буди мене рано. В церков, хай бог простить, не піду (Степан Васильченко, III, 1960, 60).