ЦЕМЕНТО́ВАНИЙ, а, е, спец.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до цементувати.
2. у знач. прикм. Підданий цементації. Цементована сталь.
3. у знач. прикм. Покритий, скріплений цементом. Посеред двору красувався оторочений збляклим квітником глибокий цементований басейн (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 223); Ще раз пройшла вона цементованою доріжкою вздовж кліток (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 220).