ЦЕХОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до цех 1. З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 22); [Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Леся Українка, II, 1951, 211); Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Юрій Яновський, II, 1958, 222); Чернігівщина здавна славилася своїми кобзарями та лірниками. Колись тут їх було так багато, що вони мали свої цехові організації (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 64);
// у знач. ім. цеховий, вого, чол. Майстер ремісничого цеху. — Запорожці утроїли своє військо: Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Олекса Стороженко, I, 1957, 378); Небіжчик Денис був майстер чесний і хороший, і в пам’ять його кожен охоче давав роботу його батькові. А головне — старий брав дешевше за цехових, що мусили працювати за таксою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 112).
2. Прикм. до цех 2. Всередині цехових, дільничних і т. п. організацій, а також всередині первинних парторганізацій, які налічують менше 50 членів і кандидатів, можуть створюватись партійні групи по бригадах та інших виробничих ланках (Статут КПРС, 1971, 23).
3. Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху. Щиролюдяні, змістові, «виражальні» завдання поезії для Плужника завжди мали безумовну перевагу над всякими цеховими, вузько «літературними», чисто формальними її аспектами (Не ілюстрація.., 1967, 297).