ЦЕХОВИК

ЦЕХОВИ́К, а, чол., розм.

1. Майстер ремісничого цеху. З-за Кожум’яцької брами виходить юрба цеховиків, що вертаються з засідання магістрату, жваво обговорюючи якусь подію (Іван Кочерга, I, 1956, 445).

2. Робітник з цеху (у 2 знач.).