ТРУ́ХНУТИ, не, недок. Те саме, що трухлявіти. * Образно. Серце трухне, і не знаю, для кого і для чого я живу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 278).
ТРУХНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і чим, однокр. Те саме, що труснути. Яблука поспіли; він трухнув [дерево], — всі осипались (Словник Грінченка); Василь трухнув головою, мов струхуючи [струшуючи] з себе важкі якісь, неприємні думки (Гнат Хоткевич, I, 1966, 100); Командир з ремінцем через плече вийшов з-за столу, підняв нарівні з собою Василька й поцілував,.. а Стародубові потис руку. — За сина дякую! — сказав і ще раз трухнув його руку (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 84).