ТРІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь; дрібно махати, трясти (у 3 знач.). Десь узявся і комар і, тріпаючи крильцями, загув у повітрі (Панас Мирний, I, 1954, 253); Тріпала крильми [пташка] на місці напружено (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231); Броня.. ставала їй у пригоді, піддаючи доладне слово, коли Галя спинялася в розмові й тріпала рукою, силуючись нагадати собі забуте слово (Лесь Мартович, Тв., 1954, 442); Мариня знову розсілася на тапчані, розпустила коси, і вже не чесала — тріпала ними, як пряжею (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 341); Він витирав хустиною голову, ліз за шию, тріпав пазухою сорочки, щоб якось остудитися (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 171);
// Трясти, хитати (головою, часто на знак заперечення, незгоди тощо). — Ні, ні! — казав Сухобрус, тріпаючи головою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 360); — Що за чорт! — голосно лається Огей і тріпає головою, щоб збутися цього дивацького настрою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 205);
// Посилено, прискорено битися (про серце). Серце радісно тріпало в грудях і якийсь солодкий спокій розлився по всій її істоті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 283).
2. перех., рідко. Те саме, що трясти 1. Бодай тебе, дівчинонько, сім раз дідько тріпав, така нічка темненькая, я до тебе сліпав (Коломийки, 1969, 146); Коли німець подав свою руку, то Івась пригнувся був, щоб поцілувати. — Не, не, не надо. Так прямо. Заруки, отак, — і почав тріпати Івасеву руку (Панас Мирний, I, 1954, 201).
3. перех. Трясучи що-небудь, очищати від пилу. Тріпай килим (Словник Грінченка); Посходили [дівчата] з соломокопнителя [соломокопнувача], розв’язували свої хустки і, віддихуючись, шумно тріпали їх від пилюки (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 106).
ТРІПА́ТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. тільки 3 ос., перех. Із силою смикати, шарпати, бити, кидати що-небудь (про вітер, хвилі тощо). Бачу, як тріпає вітер блакитний кінець вуалі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 418); А вітер волосся йому тріпав-чесав… (Андрій Головко, I, 1957, 227); Гордій ще здалеку побачив, як вітер тріпає хвіст диму з димаря бабиної хати… (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 251).
♦ Тріпати ім’я чиє — часто згадувати, повторювати чиєсь ім’я без особливої потреби, несерйозно або недоброзичливо. — Це й я чув, — похопився Батуллі і зовсім «байдуже» закінчив: — Моє ім’я тріпали, ледве одкараскався (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 473); Тріпати нерви, рідко — те саме, що Псувати нерви (див. нерв); Тріпати язиком див. язик.
2. перех., перен. Трясти, тіпати, бити (про хворобу, дріж і т. ін.). Мене почала тріпати лихоманка (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 107);
// безос. І хоч тріпало всю дріжжю під пронизливими ранніми дощами,.. а все ж., вільготніше дихалось їй навіть там, в отім стужнім, незатишнім полі, ніж в остогидлій Гандзиній хаті (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26).
3. перех., рідко. Те саме, що поплескувати2. — Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці (Панас Мирний, III, 1954, 181); На другий день Рустем не мав відбою від нових знайомих, що стискали йому руку, тріпали по плечах, хвалили та прохали книжок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 142).
4. перех., рідко. Смикаючи, шарпаючи за що-небудь, завдавати комусь болю. Часом [Яків] очіпок стягне [з жінки] та за коси тріпає (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 137).
5. неперех., фам. Ітм, бігти; поспішати. За кавалок кишки тріпай сім миль пішки (Номис, 1864, № 6473); Із-за Комарна є куди тріпати до Губич — встали рано, у йшли кусник, аж от і Борислав перед очима (Степан Ковалів, Тв., 1958, 38).
6. перех. і неперех., фам. Їсти з апетитом. Тріпай, Мартине, мати ще підкине (Номис, 1864, № 11999).