ТОРОХКАТИ, ТОРОХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Утворювати різкі переривчасті звуки внаслідок падіння, пострілу, вибуху, а також під час руху, роботи тощо. Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 110); Торохкають снаряди;
// Стріляти з вогнепальної зброї. Одного морозного ранку околиці Гродна стряслись од дружної стрілянини. Гупали з рушниць, торохкали з кулемета (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 169).
2. Сильно, з гуркотом ударяти, стукати. Люто заскрипів зубами [Василь] і вдарив по бочці кулаком. Цеглина впала з колін і, торохкаючи об краї бочок розбилася на дріб’язок (Гнат Хоткевич, I, 1966, 117); Докія торохкав посудом біля печі, а сказати Катрі й слова не може, бо накинуться усі на неї, затюкають, заклюють (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 347).